Твір на тему “Провідні ідеї поеми І. Котляревського «Енеїда»”

Провідні ідеї поеми І. Котляревського «Енеїда»

Поема І. Котляревського «Енеїда» з`явилася на світ якраз у ті часи, коли  Україна потерпала від національного гніту Росії, який проявлявся, перш за все, у знищенні залишків Запорізької Січі та у запереченні існування України як держави: наша країна була визнана  як «окраїна» Росії. Звичайно, виходячи з цього, не могло існувати і українського народу чи мови.  

Котляревський же своєю поемою утвердив право української мови на  існування, показав, що вона розвивається і живе. Поема «Енеїда» являється зразком живої народної мови, вона заставила Україну нею заговорити, засміятися, замислитися… Перші рядки твору переносять нас у диво цвіт життя українського козацтва:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак…

Дуже важлива роль випала Котляревському – він творив і стверджував літературну мову на основі розмовної. Бо до нього не існувало визначних великих за обсягом  творів, написаних живою народною мовою. І саме такою мовою автор «Енеїди» змалював народ, його звичаї та традиції.

Зовнішня сюжетна схема поеми наближена до «Енеїди» Вергілія, але І. Котляревський не просто «переспівує»  твір на свій лад, він вносить в нього український менталітет і характер. Письменник, розповідаючи про античних героїв, зображує життя і побут козаків, звичаї та традиції українців. Навіть про любов нашого народу до пісні та про пошану до свого славетного історичного минулого не забув І. Котляревський:

Про Сагайдачного співали,

Либонь, співали і про Січ…

Щирий сміх викликають боги та богині Олімпу, яких письменник «перевдягнув» в український одяг, наділив вадами та звичками простих смертних:

… як перекупки, горланять,

Одна другу безчестять, ганять…

Та, крім сміху, поема викликає і серйозні міркування. Утворивши у двох перших частинах «Енеїди» своєрідну енциклопедію народного побуту, письменник тим самим показав, що в українського народу –  давня історія, глибоке національне коріння. Котляревський не просто розповів  про Україну – він відобразив її в найславетніший час –  добу Гетьманщини, показав невмирущу славу козаків. Саме у такій формі письменник виражає протест проти зневажання рідної країни,  народу і його мови.

І в звертанні до латинського племені звучать такі актуальні для тогочасної України нотки:

Но тільки щоб латинське плем`я

Удержало на вічне врем`я

Імення, мову, віру, вид…

Отже, зобразивши у поемі українців як націю з славетною історією та глибоким корінням, І. П. Котляревський не просто утверджував Україну в світі,  але й визнавав її право на щасливе  майбутнє як вільної незалежної держави.

  

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− п'ять = 0

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>