Твір на тему: «Особливості творчості Ліни Костенко»

 

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.

Л. Костенко

Кожним словом своїм, кожною думкою, кожним новим твором живе у душі нашого народу людина, що ім’я їй Ліна Костенко. Уже мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Ліна Костенко – наша сучасниця, її твори актуальні і живі, вони нікого не можуть залишити байдужими.

Недарма епіграфом до свого твору я взяла слова Ліни Костенко з роману «Маруся Чурай», які сказала поетеса про свою героїню. Та, на мою думку, Маруся у чомусь є прототипом самої письменниці. Досить багато спільного у Ліни Костенко і її героїні. Це і любов до життя, і чесність перед собою і іншими, і гордість, і твердість характеру, і, нарешті, любов до пісні. У Марусі співала сама душа, у Ліни Костенко теж кожна її пісня-вірш ллється від самого серця:

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї обраниці.

Що вражає у Ліні Костенко? Звідки ж все таки дух непоборний, що в найтяжчих випробуваннях долі не дав розчавити себе? Звідки ота сила, що піднесла цю мужню жінку над своїм часом, над усією епохою? Думаю, що без таких людей, як Ліна Костенко, всі розмови про високе призначення поета – тільки красиві слова, які не несуть певного змісту. Її творчість – приклад вірного служіння народу і людству. Лише любов до життя, до своєї землі і народу, до поезії взагалі  не дали зламатися поетесі у ті страшні часи, коли її не друкували, коли через її щирість та надмірну чесність і відвертість поетесу просто «забули». А вона продовжувала писати, бо просто не уявляла свого життя без творчості – вона їй була необхідна, як повітря. Писала і складала у шухляду – що може бути гіршим для митця, ніж неможливість поділитися своїми думками і болями з улюбленим читачем?!… Але Ліна Костенко не падала духом:

Єдине, що від нас іще залежить, 

Принаймні, вік прожити як належить…  

Постійне «долання висоти» стало для поетеси нормою життя. Вона – поет, а «Поети – це біографи народу»  – говорить сама Ліна Костенко, тому не чекає легкого життя.

Та сучасні літератори часто не зважають на досвід попередніх поколінь: вони творять нову поезію. Хоча у цій поезії, новій та оригінальній, митці часто забувають про літературні поетичні традиції, але ж них можна взяти чимало потрібного, вони – це база для нового, не слід відвертатися від того, що створювалося віки. На мою думку, поезія – це те, у чому має бути перш за все душа поета, а потім уже нові форми і віяння. Пое – це той, хто вміє говорити душею, як Ліна Костенко.        

 

 

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


4 − два =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>