Твір на тему: «Міфологічний світ у драмі Лесі Українки «Лісова пісня»»

Зараз наш сучасний світ досить жорстокий, у ньому чимало зла та несправедливості. Як мало у нашому світі доброти і людяності, гуманності та вміння співчувати! І як мало віри у казку! А так хочеться цієї казки у реальному житті! Саме казку про чисте і щире кохання написала Леся Українка. «Лісова пісня» вразила мене красою мрії та мелодійністю. Читаючи твір, я ніби потрапила до чарівних країв Полісся, де у густих лісах мешкають мавки та лісовики, у чистих озерах та річках – водяники та русалки… Гортаючи сторінки драми я на мить уявила себе не у нашому часі, навіть не на нашій землі, а у казковій країні, де немає проблем і не хвилюють жодні дрібниці, де чутно лише музику дерев та дзюрчання струмків, де чарівні створіння манять у глиб лісу…
У творі ми бачимо два світи: світ природи та міфологічних створінь та реальний світ, більш звичний нам. Як не дивно, але міфологічні істоти сподобались мені більше, стали ближчими по духу, ніж люди. Адже люди зображені дійсно реально: жорстокими, підлими, здатними на зраду та обман…

Світ міфологічних істот, на відміну від людського, показаний чистим і справжнім. Ці створіння не можуть обманювати і хитрити, вони не мають таких людських якостей, як користолюбство та прагнення наживи. Якщо Перелесник кохає Мавку, то він просто кохає її – без жодних умов та вимог. Лісова царівна не мала заради нього змінюватися, пристосовуватися. Це кохання, можливо, було б не таким глибоким, як з Лукашем, але воно б не позбавило Мавку волі, вона б не перестала бути собою… Міфологічні створіння являються частиною природи, тому і ставляться вони до неї відповідно. Мавка любить оточуючий світ, їй шкода навіть зламати вербову гілку, адже верба – її матір, вона жива. Дівчина не може жати жито, бо в ньому живе Польова Русалка, вона жаліє старий дуб, який зрубали мати Лукаша з Килиною… Міфологічні істоти щиріші, ніж люди, вони здатні на справжнє співчуття. Згадаймо, як намагалася підтримати Мавку русалка, як звільнив Лісовик Лукаша на прохання лісової царівни… І, врешті-решт, саме ці створіння здатні все вибачити та пожертвувати собою заради кохання. Мавка не просто пробачила, але і визволила Лукаша, хоча він зрадив її, покинув напризволяще… Лісова царівна не тримала зла ні на Лукаша, ні на його родину – їй було достатньо того, що коханий живе і у нього все добре. На відміну від людей, міфологічні істоти не схильні до помсти та зради…
Тож, дійсно, світ міфологічних істот Леся Українка показала набагато привабливішим, ніж людський, набагато щирішим та духовнішим. Чому ж так? Можливо, вона дещо розчарувалася у житті, у людях… А може, просто намагається показати нам, що ми, люди, втрачаємо себе, свою людяність і гуманність, вміння кохати і співчувати… А без усього цього ми просто перестанемо бути людьми…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість − 5 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>