Твір на тему: «Герасим Калитка сьогодні» (за драмою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»)

Зараз світ дуже жорстокий, у ньому чимало зла та несправедливості. Сьогодні мало хто живе по честі та совісті, всі намагаються отримати якусь вигоду, всіма рухає користолюбство… Та таке життя мало кому приносить щастя.
Багато письменників зображували дійсність у своїх творах. До таких належить і І. Карпенко-Карий, якого недарма вважають справжнім корифеєм театральної діяльності та літератури. Він, перебуваючи на хуторі Надія, написав свою славнозвісну драму «Гроші», яка відома нам під назвою «Сто тисяч». У своєму творі драматург зобразив події, актуальні і для його часу, і для нашого. Адже саме прагнення наживи скеровує дії багатьох наших сучасників і зараз.
Головний герой комедії «Сто тисяч» – Герасим Калитка – справжнє уособлення жадібності та зажерливості. Не можна сказати, що цей герой не має позитивних рис: він хороший господар, відповідальний та хазяйновитий. Але жадібність засліпила у Герасима всі його добрі риси, він заради грошей ладен був навіть піти на злочин. Але ж не можна сказати, що Калитка був бідний: у нього вдосталь і грошей, і землі. Та недарма кажуть: чим більше маєш, тим більше хочеться… Герасим міг би стати прототипом багатьох з його і наших сучасників. На превеликий жаль, такі «герасими» не перевелись і сьогодні, навпаки, їх стало ще більше.

Можливо, варто обернутися і подивитися навкруги – чи не є і ми такими, чи не товаришуємо з кимось з таких «герасимів»? Краще уникати таких «друзів», адже від них не можна очікувати нічого хорошого: вони ладні продати і рідну матір, а вже зрадити товариша для них нічого не варто. Саме про це ми можемо прочитати у драмі «Сто тисяч»: Герасим з легкістю обманював свого кума Саву і всіляко наживався на ньому, не відчуваючи при цьому жодних докорів сумління. Сава ж розумів це, але не міг протистояти Калитці, адже був багато чим йому зобов’язаний, а Герасим уміло цим користувався.
У наш час багато людей, схожих на Герасима Калитку, що живуть лише одним – прагненням багатства та наживи. Мені дуже сумно і соромно за наше сьогодення, соромно за людей нашої країни, соромно за тих, хто, живучи у достатку й навіть більше, не подасть бідному навіть скибку хліба. Як можна бути такими жадібними? Чому зараз, перебуваючи на вершині інформаційних технологій, у світі, де створено безліч благодійних асоціацій, люди залишаються такими жорстокими? Мабуть, відповідь на це питання знайти неможливо.
Як мало у нашому світі доброти і людяності, гуманності та вміння співчувати! Але ж саме вони роблять із «герасимів калиток» нормальних людей. І слід зрозуміти, що саме ці людські якості, а не гроші, є найголовнішими у житті!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− два = 6

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>