Твір на тему: «Чому нас навчає оповідання Є. Гуцала «Сім’я дикої качки»»

 

Є. Гуцало – письменник, у творах якого ми бачимо чарівний світ природи. Але він відображає не лише красу природи рідного краю, але і наше ставлення до неї. У його творах часто постають дуже сумні картини, яких достатньо і в житті, от тільки ми не замислюємося, що деякими своїми вчинками наносимо природі  непоправної шкоди.

У оповіданні Є. Гуцала «Сім’я дикої качки» ми бачимо двох головних героїв: Тосю і Юрка. Вони приблизно одного віку, мають схожі захоплення, але зовсім по-різному дивляться на оточуючий світ і сприймають його. Тося, як сільська мешканка, розуміє, що все у природі взаємопов’язане і не можна розривати цей зв’язок. Юрко ж, як мешканець міста, цього не розуміє. Автор розповідає про таку, здавалося б, незначну пригоду: Юрко приніс додому знайдених ним у лісі каченят дикої качки, а Тося, врешті-решт, намагається врятувати пташенят, яких хлопець залишив у ящику, награвшись. Є. Гуцало змальовує все, що сталося, дуже реально, використовуючи при цьому яскраві деталі. Мене, наприклад, вразив момент, коли хлопчик забирав каченят, не дивлячись на те, як кричала-плакала мама-качка. Зрозуміло, це лише каченята, але де ж у цього хлопця людяність та співчуття?! Адже він думав лише про своє задоволення, каченята були для нього новою іграшкою, приводом похизуватися перед хлопцями. І серце його не зворушив материнський плач качки… Як на мене, з Юрка навряд чи виросте гідна людина. Якщо він зміг так повестися з беззахисними каченятами, то і до людей співчуття чи милосердя у нього, скоріше за все, не буде.

Тося ж, навпаки, показана автором як дівчинка співчутлива і добра. Саме вона забрала каченят і віднесла їх до річки. Ми не знаємо, чи вижили вони. Я вважаю, що автор свідомо не написав про це – хотів, щоб кожен з нас замислився над долею пташенят і сам додумав, що з ними станеться далі. Але бачимо, як переймається дівчинка тим, що сталося… Тож з Тосі, скоріше за все, виросте добра і співчутлива людина, яка прийде на допомогу і не лишить в біді  не лише каченят, але і людину.

Чому ж нас навчає оповідання Є. Гуцала «Сім’я дикої качки»? На мою думку, перш за все, воно навчає нас любові до природи і бережливому ставленню до неї. Також автор звертає нашу увагу на певні риси людського характеру. Зокрема, на те, що людина має бути людиною. Милосердною і доброю. Адже у ставленні до природи часто відкривається наша людська сутність. Той, хто  вміє співчувати і у кого в серці живе добро, ніколи не образить беззахисної тваринки чи пташки, не буде стріляти з рогатки по голубам чи кидати у кота каменями… Не варто забувати, що всі ми є частиною природи, і наше ставлення до неї  може дзеркально відобразитися у її ставлення до нас…        

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 7 = чотирнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>