Твір на тему «Образ Павлуся за оповіданням О. Стороженка «Скарб»»

 

Люди різні… Хтось  у пошуках своєї долі їде до чужої країни, хтось працює, не покладаючи рук, але є й такі, які просто чекають кращого майбутнього, не намагаючись нічого для цього зробити.

Саме таким і був головний герой оповідання О. Стороженка «Скарб» Павлусь. З самого дитинства він звик до того, що за нього всі проблеми вирішать. На мою думку, вина батьків полягала у тому,що вони не дали Павлусю стати самостійним: мати настільки сильно опікувалася ним, що не давала нічого робити самому. І хлопець скоро звик, що всі його забаганки виконуються. Звичайно, образ Павлуся є алегоричним. Я не уявляю собі людину, яка б дійсно поводилася так, як він. Павлусь майже не виходив з дому: то на вулиці холодно, то жарко; не навчався – мамі його було шкода віддавати до дяка; навіть не ходив на вечорниці – щоб хлопці раптом не образили. Він нічого не вмів робити і, власне, і не намагався. Все його життя полягало в тому, що хлопець їв та спав. І навіть після смерті батьків нічого не змінилося: мати вмовила наймита та наймичку, щоб вони доглядали її любого сина.

Ще одне, що не може не дивувати: Павлусеві постійно щастило. За ним дійсно добре доглядали наймит з наймичкою, у нього завжди був урожай, добре почувалася худоба… Врешті-решт, він навіть одружився вдало і для цього йому не довелося прикладати жодних зусиль! Особливо мене вразила історія зі скарбом, коли хлопці, вирішивши пожартувати, кинули у вікно Павлусеві дохлого хорта, а в ньому виявився скарб… Тобто, здавалося б, Павлусь був ідеально щасливою людиною. Він мав усе, про що тільки міг мріяти. Але, річ у тім, що не мріяв він ні про що.

На мою думку, життя Павлуся було беззмістовним. Він ні до чого не прагнув, нічого не робив. Я не розумію, як можна цілими днями їсти та спати. Людина має щось робити, має самовдосконалюватися, навчатися, працювати… Хіба ж щастя полягає в тому, щоб спати цілісінькими днями під грушею?! Мені здається, що Павлусь не був по-справжньому щасливим, він просто не розумів, що таке щастя.

Щастя прагне кожен. І для кожного з нас воно різне, своє власне. Для того, щоб відчути смак щастя, потрібно його досягти, потрібно докласти певних зусиль. Люди, яким все «падає з неба» рідко бувають щасливими. Так ті, хто виросли у розкошах, ніколи не зрозуміють щастя від перших зароблених власноруч грошей. Ті, в кого є люблячі турботливі батьки, здоров`я не  розуміють, що це – величезне щастя  для сиріт та невиліковно хворих… Тож, дійсно, щастя в кожного своє, але я б не хотіла такого щастя, як у Павлуся!

One thought on “Твір на тему «Образ Павлуся за оповіданням О. Стороженка «Скарб»»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять + 8 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>