Твір на тему: «Навіщо людині душа»

Людська душа… Це те, що, власне, відрізняє людину від інших живих істот. Ми всі знаємо про це, але чомусь не розуміємо, як це важливо.
Саме душа у людини найголовніше. Все наше життя – це почуття і переживання, які ми маємо, бо у нас є душа. Ми ж не живемо для того, щоб їсти і спати? У кожного своє життя, і кожен прагне прожити його по-своєму.
Людину завжди манить щось незвідане. Так вже довгий час люди намагалися «дослідити» душу. Адже ніхто достовірно не знає, що вона собою являє. Нещодавно читала, що вчені з’ясували, що після смерті людина важить на декілька грамів менше, ніж коли була жива. Тобто, душа покидає тіло, і воно стає легше. Але їхні опоненти розкритикували цю думку, схиляючись до того, що людина важить менше, адже в організмі припинилися певні фізичні процеси…
Не знаю, хто з вчених правий, але все ж таки мені здається, що душа існує. Можливо, вона і не має ваги, але ж ми не бездушні! Може, душа – це якась енергія всередині нас, може, щось вище, духовне… Та у будь-якому випадку, таємниче і невідоме.

Звісно, душа – найголовніше. Без душі немає почуттів, а без них наше життя стало б сірим і одноманітним. Душа, як на мене, це і є наша особистість, може, ми вже народжуємося зі своєю особистістю, а потім розвиваємо її усе життя.
Душа є у кожного. Але у кожного свою, особлива. Хтось – милий та добрий, інший – хитрий та підступний… Це залежить від того, якою ми «зростили» свою душу. Люди не народжуються злими та жорстокими, недарма кажуть, що діти безгрішні. Вже з плином життя людина обирає свій шлях, творить свою душу. А якою вона буде – залежить від багатьох обставин, від прагнень і бажань самої людини.
Чимало письменників у своїх творах намагаються показати, що душа є найголовнішою для людини. Нещодавно я прочитала драму-феєрію Лесі України «Лісова пісня». Мене по-справжньому вразив цей твір. Головна героїня – Мавка – лісова царівна. Вона навіть не людина, але її душа чиста і світла, краща, ніж у багатьох з нас. Мавка справді духовно розвинена, вона живе душею – почуттями, найголовніше з яких – кохання. І хай воно виявилося нещасливим та швидкоплинним, але це почуття зробило з лісової істоти людину. Адже тільки люди вміють кохати, страждати, ладні віддати власне життя заради щастя близької людини… Мені подобаються такі люди, як Мавка. Вони вищі за буденність, не такі, як усі, їх можна впевнено назвати особистостями. Я вважаю, що треба жити, а не виживати. Жити для себе, для рідних, і тоді навіть будні стануть схожі на свята, бо будуть сповнені справжніх живих емоцій.
Тож, дійсно, душа є у кожного з нас. І вона нам дана, щоб ми були людьми. Могли радіти і сумувати, кохати і ненавидіти, співчувати і допомагати. Могли відчувати… А найголовніше – душу треба берегти, щоб вона залишалася чистою і світлою, тоді і життя наше буде щасливим.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 4 = десять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>