Твір на тему «Кохання – це завжди щастя» (у форматі доведення тези ЗНО)

 

Так, я цілком згодна з цією тезою.

Звичайно, кохання – це велике почуття, яке приносить не лише щастя, а й багато мук (особливо, якщо воно невзаємне), але всі ці переживання є особливими, і хто це не пережив – не зрозуміє цінності і щастя кохання. Адже якщо ви не пережили такі відчуття, то, що б вам не казали, ви їх ніколи не зрозумієте. Та, на щастя чи на жаль, кохання рано чи пізно приходить до кожного. І в кожного воно своє. У когось – взаємне, щире, у іншого – трагічне та болюче, в когось – невзаємне, таємне, сумне… Та воно обов`язково відбудеться.

Але, все ж таки, кохання – це завжди щастя. Тому що коли людина кохає, вона живе. Вона відчуває, хвилюється, до чогось прагне. Кохання може стати мотивом для того, щоб удосконалюватися, намагатися стати кращим. Кохання – це, врешті-решт, стимул до життя. І кожен має хоч раз у житті відчути це. Неважливо, яке воно буде, а важливо, щоб кохання було.

У багатьох творах української літератури можна побачити приклади як щасливого, так і нещасливого кохання. Наприклад, у повісті І. Франка «Перехресні стежки»  ми спостерігаємо за коханням, яке навряд чи можна назвати щасливим. Регіна вийшла заміж без кохання, натомість все життя вона згадувала свого коханого Євгена Рафаловича та мріяла про нього. Її чоловік також одружився за розрахунком і взагалі не вважав жінку за людину. Рафалович повернувся і кохання спалахнуло з новою силою. Регіна ладна була пожертвувати всім заради коханого: родиною, репутацією, добробутом… Вона чудово розуміла, що не зможе залишитися з Рафаловичем, розуміла, що її чоловік цього не пробачить, але їй було байдуже. За короткі миті кохання Регіна пожертвувала власним життям. І, на мою думку, для неї це кохання було справжнім щастям, таким, про яке вона мріяла все життя. І, врешті-решт,  воно варте було самого життя.

У нашому житті не так часто можна зустріти справжнє кохання, заради якого люди ладні пожертвувати навіть власним життям. Найчастіше до таких крайнощів вдаються емоційно нестабільні підлітки, які плутають кохання з психічним розладом. Люди втратили віру у дива, у прекрасне. Ми чомусь шукаємо у людях, які нас оточують, погане, а не хороше. І саме через це наш світ змінюється разом з нами: стає жорстокішим та байдужішим.

Тож я впевнена, що кохання – це, все ж таки, завжди щастя. Воно примушує нас прокинутися і подивитися на світ по-новому, побачити яскраві барви у, здавалося б, звичних речах, кохання примушує нас повірити у дива та навчитися творити їх самим!     

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ шість = 12

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>