Твір на тему: «Чому Мавка втратила волю?»(за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня)

Кожен з нас мріє про кохання, чарівне, прекрасне, вічне… Та мало хто знає, що взагалі це за почуття. Ми бачимо кохання як нескінченне свято та море позитива. Насправді це зовсім не так. Нерідко кохання приносить не лише позитивні емоції, але і сльози, біль, образи… Часто воно буває невзаємним або швидкоплинним… То чому ж ми все одно прагнемо цього почуття?

Людська душа не може існувати без почуттів. А кохання – найголовніше з них. Та крім усього того, що вже було зазначено, кохання ще здатне повністю змінити людину, одібравши у неї найголовніше волю. Саме про це говорив Лісовик Мавці – головній героїні драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Головними героями драми являються представники двох різних світів: світу природи та світу людей. Мавка – лісова царівна – закохалася у Лукаша, звичайного сільського хлопця, щиро і віддано. Вона залишила заради нього навіть ліс, у якому прожила все життя, і пішла до людського житла, бо саме там мешкав Лукаш. Хлопець же не мав подібних прагнень і поривань. Він виявився досить прагматичним і користолюбним. Лукаш спочатку захоплюється Мавкою, але, побачивши, що вона не пристосована до людського побуту, кидає її. Як на мене, він не міг осягнути і зрозуміти всю глибину почуттів дівчини. Але, можливо, якщо б Мавка так сильно не кохала Лукаша та не намагалася стати з ним одним цілим, він би більше цінував її почуття… Лукаш прагнув змінити лісову царівну, пристосувати до свого світу, а коли, врешті, змінив, розчарувався. Найголовніше, що втратила Мавка – це її воля. Недарма про це їй казав Лісовик. Вона перестала бути вільною не просто у свої вчинках, але і у думках. Лукаш змінив її сутність. Дівчина вже не могла радіти життю без нього. Ось це і означає – втратити волю… А Лукаш закохався в лісову царівну – вільну і щасливу. Коли ж Мавка перестала бути такою, минуло і його почуття до неї. Звичайно, Лукаш, врешті-решт, зрозумів, що втратив разом з лісовою царівною і сенс свого життя. Але змінити вже нічого не міг…
Тож, мабуть, кожного разу, закохуючись, ми втрачаємо волю. Більше чи менше – залежить від сили нашого почуття. Ми розчиняємося у коханій людині, намагаємося зробити все, щоб їй було добре. Але часто при цьому ми втрачаємо самих себе. І, відповідно, і своє кохання. Адже закохуємося ми в конкретну людину, особистість, яка має власний характер, погляди на життя, принципи та погляди. Не слід усім цим жертвувати заради коханої людини – вона цього не оцінить. Звичайно, варто йти на компроміси, але втрачати самих себе, втрачати, власне, волю – це, як на мене, зайве.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ дев'ять = 17

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>