Твір на тему: « «Лісова пісня» Лесі Українки – шедевр світової драматургії»

Леся Українка – відома поетеса і драматург, яка у своїй творчості відобразила найпотаємніші почуття і мрії кожної людини. Мрії про волю, краще життя, мрії про взаємне кохання… Твори Лесі – немов її власний життєпис. У них – вся поетеса, зі своїми радощами та болями. Неможливо залишатися байдужим, читаючи їх…
Драма-феєрія «Лісова пісня» – це гімн природі та коханню, чистоті і красі. Леся Українка написала цей твір на основі спостережень та того фольклорного матеріалу, який збирала з самого дитинства, коли вперше почула про мавок та інших міфологічних істот. Потай вона бігала до лісу вночі, і там чекала, доки побачить Мавку. Цей міфічний образ назавжди зачарував Лесю Українку.
На мою думку, в образ Мавки, прекрасної лісової царівни, письменниця вклала свої роздуми про роль краси і вірності в житті людини. Драма-феєрія «Лісова пісня» мені дуже сподобалась. У ній багато міфологічних персонажів, які втілюють саму природу. Це і Лісовик, і русалки, і Марище, і, врешті-решт, сама Мавка. Мавка – наївна та щира дівчина, вона прекрасна, як сама весна, але зовсім не пристосована до людського життя. Кохала вона також щиро, всією душею, але Лукаш, який був усього лише людиною, прагматичною та звичайною, не зміг усвідомити та оцінити усієї глибини цих почуттів. Здавалося б, він також мав почуття до лісової царівни, але вони виявилися швидкоплинними та скороминучими. Почуття хлопця не витримали випробування побутом, власне, життям. Лукашеві була потрібна інша дівчина, така ж, як він.
Мавка – образ ідеалізований. Як на мене, вона є втіленням усіх прекрасних рис і почуттів людини. Леся Українка майстерно втілила у її образі і власні мрії про кохання та вірність. Мавка показана, як справжня донька природи. Вона не має таких звичних нам людських рис, як лицемірство, вміння обманювати, жорстокість та підступність. Всі ці риси так чи інакше втілені у представниках людського роду, показаних у драмі. І, ніде правди діти, і сьогодні вони є у нас. А тих рис, які втілює Мавка, на жаль, нам часто бракує…
Тож драма-феєрія «Лісова казка» хоча і схожа на справжню казку, та не являється нею, адже занадто багато реального у ній відображено. Насамперед, людські почуття, переживання та вчинки. Можливо, саме тому вона і залишається актуальною та популярною і зараз, саме через це вона являється шедевром світової драматургії. Я вважаю, що прочитавши цей твір неможливо залишитися байдужим. Він пробуджує в нас найкращі почуття, мрії та сподівання.

Твір на тему: «Чим мене вразила новела «Новина» В. Стефаника»

В. Стефаник – відомий письменник-новеліст. Його твори вражають страшною правдою про реалії життя. Відомо, що Стефаник писав лише про те, що відбувалося насправді. Тож те, що ми читаємо, було насправді, і це жахає!
Найчастіше головними героями творів Стефаника є діти. Діти, які страждають навіть більше, ніж дорослі. Страждають від голоду і холоду, від жахливих умов життя, від того, що вони справді позбавлені дитинства і мають ставати дорослими у дуже ще юному віці. Зображує своїх героїв письменник з великою любов’ю та співчуттям.
У новелі «Новина» діти – сестри, доньки Гриця Летючого – навіть не названі по іменам. Автор у декількох словах змалював дівчаток настільки повно, що ми чудово уявляємо їх, ніби бачимо насправді. Назва новели «Новина» розкривається з перших рядків. Новина полягає в тому, що Гриць Летючий утопив молодшу доньку, а старша випросилася. Спочатку ми бачимо результат, а вже потім розуміємо, чому трапилося саме так.
Я була вражена, коли прочитала цей твір. Автор дуже яскраво змалював і ключову подію, і почуття людей, і їхню поведінку у стресових ситуаціях. Тож Стефаника можна вважати ще й неабияким психологом, адже він дуже добре розумівся на тонкощах людської душі. Це видно з того, як автор зобразив почуття та роздуми Гриця Летючого. Цьому герою новели дісталася нелегка доля – він залишився сам без засобів для існування зі своїми двома доньками, дружина Гриця померла. Чоловік зовсім не знав, що робити, йому було просто нічим годувати дітей… Гриць у розпачі вирішив втопити доньок і таким чином позбавити їх страждань… Як на мене, це не вихід, але наскільки ж треба відчувати безвихідь, щоб зважитися на таке!
З одного боку, я розумію Гриця: він не міг дивитися, як страждають його рідні доньки, чоловік почав боятися власних дітей: вони здавалися йому живими мерцями. Дуже яскраво змальовує цей момент Стефаник: він розкриває їх образи на основі декількох яскравих деталей, говорячи про те, що на обличчях дівчат жили лише очі… З іншого боку, по-людськи я не можу виправдати вчинок Гриця Летючого, адже чоловік втопив рідну доньку. Як на мене, чоловік має забезпечувати свою родину, робити щось для того, щоб його рідні не бідували. Гриць же не зміг нічого робити… Ситуація, зображена у новелі, дійсно сталася в одному далекому селі. Сподіваюся, що в наш час таке вже не трапляється, адже ми вже не живемо у таких жахливих умовах, які зображені у новелі. Сьогодні у наших дітей є, що їсти і батьки можуть потурбуватися про них. Я рада, що ми живемо в інші часи!

Твір на тему: «Чи актуальна п’єса «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого сьогодні»

Іван Карпенко-Карий – відомий драматург. Його п’єси і сьогодні ставлять на сценах багатьох театрів, проблеми, які автор розкриває у них, і зараз є актуальними. Найчастіше драматург пише про життя людей села, їхні негаразди та прагнення. Улюбленими героями Карпенка-Карого є також і поміщики – люди, які вже є небідними, але прагнуть ще більше грошей та визнання.
Твір Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» вразив мене своєю правдивістю та комічним підтекстом. Взагалі, добре, що драматург зобразив не трагічне становище головного героя, а те, як він з нього намагався вийти, і це було смішно. Мені здається, людям інколи подобається читати про щось, що дуже віддалене від їхнього реального буденного життя. Головний герой – Мартин Боруля – багатий орендатор землі, який вчить свого сина в місті на чиновника-судочинця, а доньку мріє видати заміж тільки за дворянина. Зібравши необхідні документи, старовинні грамоти і інші докази того, що його родина походить з дворянського роду, Мартин наївно сподівається, що його спадкові права як шляхтича будуть відновлені та підтверджені, тому заздалегідь готується до життя у вищому світі.
Ми бачимо, як старанно Мартин вчиться, як прагне стати дворянином. Та родина не розділяє його інтересів. Жінка і донька розуміють, що для того, щоб потрапити до вищого світу, недостатньо вміти танцювати та спілкуватися належним чином. Аристократи дуже рідко приймають у своє коло того, кого вважають нижче за соціальним статусом. Саме тому вони не довіряли Трандалєву, якого сам Мартин Боруля вважав майже святим.
Чимало вчинків Борулі мають комічний відтінок, його простодушність і наївність автор показав з добрим гумором. Прагнення Мартина стати дворянином засліпило здоровий глузд, він поводився як дитина, довіряючи у всьому нечесному та користолюбному Трандалєву. Саме за нього Боруля мріяв віддати свою єдину доньку, навіть не зважаючи на те, що вона його не кохала і мріяла про шлюб з іншим. Мартин ладен був піти на все заради титулу.
Як на мене, Мартин Боруля – один з типових представників поміщиків, які були достатньо багатими, але не мали доступу у вищий світ. Мрія стати титулованим, отримати привілеї дворянина переслідувала багатьох, подібних до Борулі: багатих, але не визнаних. Цим було досить просто скористатися, як це і зробив Трандалєв
Чи є цей твір сьогодні актуальним, адже поміщиків, здавалося б, вже давно немає?.. Та все ж таки, як на мене, актуальною ця п’єса залишиться завжди, адже драматург звертає увагу на такі людські вади, як марнославство, прагнення багатства та влади. Сьогодні також достатньо людей, які ладні віддати все заради досягнення своєї мети, і часто ця мета не набагато благородніша, ніж була у Мартина Борулі.
Продолжить чтение

Твір на тему: «Чи потрібна нам освіта»

Ми живемо у ХХІ столітті, столітті високих новітніх технологій та наукового прогресу. Багато підлітків мого віку вже чітко знають, чого прагнуть від життя, мають певну мету. Особисто для мене це питання також вирішене. Для мене зараз головне – отримати гарну освіту, не абияку, а таку, про яку я мрію і завдяки якій зможу отримати гарну перспективну спеціальність..
На сьогодні людина, завдяки своєму безсмертному таланту та блискучому розуму, створила багато пам’яток мистецтва, нових винаходів, які значно полегшують наше життя. Безліч геніїв залишили назавжди свій слід у світовій історії. Чому ж і досі людина, маючи вибір між освітою та неуцтвом, часто вибирає останнє?! Чому людина не розуміє, якою важливою є освіта, як багато вона може дати у житті?..
Чи зміг би Олександр Македонський, не маючи елементарних базових знань з географії, підкорити всю Персію? Чи зміг би Леонардо да Вінчі, не навчаючись в університеті Падуї та не займаючись додатково з майстрами-художниками, створити стільки дійсно геніальних винаходів та намалювати безліч картин, що й досі чарують погляд та душу своєю довершеністю. Скільки років пройшло, а людство й досі не може розгадати загадку посмішки Мони Лізи! Скажіть, чи міг би Омар Хайям відкрити власну обсерваторію та привернути увагу заможних та родовитих аристократів, не змусивши себе навчатись, вивчаючи складну і малодоступну на той час науку, а саме астрологію. Недарма починаючи з античності і закінчуючи нашою епохою важливі державні посади займали виключно освічені люди.
Сьогодні гідно жити без освіти неможливо, бо нормальну роботу людина, у якої середня освіта, не отримає, не зможе вона і мати перспективи розвитку. А від цього напряму залежить і рівень життя людини, її можливість утримувати себе і свою родину…
Що ще дає нам освіта? Найголовніше – право вибору. Отримавши вищу освіту ти можеш працювати за спеціальністю, можеш обрати роботу за схожою спрямованістю, а можеш, якщо забажаєш, просто працювати продавцем у магазині. Якщо ж ти отримаєш середню спеціальну освіту продавця, ти матимеш згоду працювати у магазині за спеціальністю або там, де не потрібна вища освіта. Працювати за спеціальністю, на якій потрібна вища освіта, ти вже не зможеш. Тобто, вибір роботи обмежується, і цим же обмежуються можливості…
Але освіта – це не лише майбутня спеціальність, це ще і формування власної особистості. Отримуючи знання ми розширюємо власний кругозір, дізнаємося нове, цікаве і корисне. І ці знання обов’язково знадобляться нам у майбутньому, адже недарма говорять, що знання за плечима не носити…
Тож, на мою думку, без освіти неможливо досягти успіху у житті і здійснити свої мрії та цілі.
Продолжить чтение

Твір на тему: «У чому полягає небезпечність соціальних мереж»

Соціальні мережі – це віртуальний світ, у якому дуже легко можна загубитися. Він буває і хорошим, і поганим. Соціальні мережі сьогодні є дуже поширеними, кожен уміє ними користуватися. Що ми знаходимо у соціальних мережах? По-перше, це величезна кількість інформації, по-друге, можливість поспілкуватися з людьми, які знаходяться за декілька тисяч кілометрів від нас…
Але соціальні мережі несуть у собі і негативний зміст. По-перше, вони руйнують дитячу психіку. У мережі можна зустріти людей не зовсім адекватних, тих, хто спілкується з дітьми у своїх, зовсім не благородних, цілях. Це може мати дуже погані наслідки. Ще спілкування у соціальних мережах забирає дуже багато часу. Замість того, щоб піти погуляти з друзями, дитина біжить до комп’ютера, щоб переписуватись з віртуальними знайомими. Як на мене, набагато краще спілкуватися з живими людьми, ніж з тим, кого ніколи не бачив і не знаєш його справжнього. Негативний вплив соціальних мереж полягає також у тому, що часто у процесі такого спілкування ми втрачаємо власну думку. Обираючи суспільства, товариства і групи в Інтернеті ми автоматично стаємо однодумцями з тими, хто ще входить до їхнього складу, а їхні переконання часто розбігаються з нашими. Хоча, з плином часу та під впливом думок багатьох людей ми часто починаємо думати, як і більшість, приймаємо ці думки та ідеї за свої власні. Таким чином втрачаючи себе.
Небезпека соціальних мереж полягає і в тому, що в інформації, яка в них подається, немає обмежень за віком. Діти і підлітки можуть прочитати або побачити таке,чого б їм ще не варто було знати. Також тут можна знайти пропаганду насильства, статевого життя, що також впливає на психіку молоді недобре.
Слід зважати і на те, що інформація, викладена у соціальних мережах, не завжди правдива. Це стосується як того,що людина пише про себе, так і того, що ми дізнаємося про якісь події та вчинки… Я знаю про випадок, що стався з моїми однолітками, який досить добре характеризує небезпеки Інтернету. Моя знайома посварилася з подружками, і вони створили від її імені сторінку з доволі неприємним змістом. А на цю сторінку заходили люди і дивилися, вважаючи, що дівчина і є такою, якою її змалювали… Звичайно, пізніше дівчата помирилися та цю сторінку знищили, але такої щирої та міцної дружби, яка була між ними раніше, вже ніколи не буде – образа все одно залишиться.
Які ще небезпеки таять у собі соціальні мережі? Вони заважають дітям вчитися, позбавляють їх нормального спілкування, через них діти втрачають правильні моральні орієнтири, перестають орієнтуватися у реальному світі. Тож, як на мене, все ж таки соціальні мережі досить небезпечні, особливо для дітей та підлітків, особистість яких ще не сформувалася.
Продолжить чтение

Твір на тему: «Петербург – невід’ємний образ роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара»»

 

Петербург – чарівне місто, яке має давню історію, свої особливості, навіть власні життєві переконання, якщо можна так говорити про не одухотворений образ. Петербург відомий не лише завдяки Ермітажу, неперевершеним картинним галереям, а й чудовій архітектурі, величним будівлям, які несуть на собі відбиток минулого. Місто, у якому почуваєш себе, немов у музеї, отримуєш насолоду від цікавих побачених експонатів. Коли йдеш вулицями Петербурга, розумієш, що у різні епохи, століття, роки тут жили і творили визначні художники, письменники та поети. І саме їхніми очима ми бачимо це місто у багатьох видатних невмирущих творах. Змальовує Петербург і Ф. Достоєвський у романі «Злочин і кара». Образ цього міста відіграє дуже велику роль у творі, тут відбуваються всі описані у події. Але, як на мене, Петербург і сам можна вважати одним з діючих персонажів твору, адже він з надзвичайною силою впливав на своїх мешканців.

Продолжить чтение

Твір на тему: «Специфіка образу Петербурга у романі Ф. Достоєвського «Злочин і кара»»

 

Петербург – дуже старе місто. У наш час його можна назвати сучасним, але це не той Петербург, який змалював у своєму романі Ф. Достоєвський. Зараз це місто, де мешкає багато людей, де побудовано чимало нових будівель, але є в ньому і частка старого міста зі старовинними спорудами, пам’ятниками, які приховують у собі минулі події, життя того часу, який зображений у романі «Злочин і кара».

Продолжить чтение

Твір на тему: «Істині й хибні мотиви злочину Раскольнікова» (за романом Ф. Достоєвського «Злочин і кара»)

 

Ф. М. Достоєвський жив і творив у часи, коли в країні зростало невдоволення існуючими порядками. Відповідно, у своїх творах письменник намагався показати людей, що протестували проти цих порядків. Таким є і Радіон Раскольніков – головний герой роману «Злочин і кара».

Продолжить чтение