Твір на тему: «Чи має бути одна державна мова?»

У нашому світі стільки країн, стільки людей… Усі ми різні, але разом з тим, однакові. Однією з помітних різниць між нами є те, що ми говоримо різними мовами. Але кожна з них по-своєму прекрасна.
У кожній країні діти вивчають свою мову. І ми, українські діти, вивчаємо свою рідну українську мову. Українська мова – мелодійна і чарівна. Це мова прекрасних пісень і великого «Кобзаря», мова ніжна і співуча. Вивчаємо ми її ретельно і сумлінно, адже вона являється нашою державною. Так само і в інших країнах діти вивчають свою рідну мову. Але часто говоримо рідною мовою ми лише в школі, вдома ж часто використовуємо суржик, адже це притаманно нашій території. Так відбувається і в інших областях України, які межують з іншими країнами, та навіть і в інших країнах.
В Україні декілька діалектів, які використовує населення різних областей. Часто мешканці сходу України не можуть відразу зрозуміти, про що говорять мешканці Західної України, адже їхнє мовлення досить різниться. На сході українська мова змішується з російською, на заході з польською чи румунською. Як на мене, це не є такою вже великою проблемою, адже всі ми живемо в одній країні і вже цим об’єднані в єдину націю. Тим паче, що при подальшому спілкуванні цей мовний бар’єр зникає, адже все ж таки всі мешканці України володіють єдиною українською мовою. Для нас, дітей, українська мова є більш звичною та зрозумілою, ніж для наших батьків. Адже у школі і далі у вищих навчальних закладах навчання вже ведеться державною мовою, наші батьки ще навчалися російською мовою, тому їм важче було перейти на українську…
Я згодна з тим, що єдина державна мова має бути одна. Для нашої країни це, звичайно, українська. Цією мовою має відбуватися навчання у школа та вищих навчальних закладах, вестися документація. Але, як на мене, розмовляти люди мають право тією мовою, якою їм зручно. Адже так склалося історично, що деякі території нашої держави не україномовні. Але це не заважає їх мешканцям бути щирими патріотами своєї країни і любити її мову. Я також не завжди говорю українською, та я поважаю і вивчаю її. Я дійсно вважаю свою мову найкращою і наймелодійнішою, надзвичайною. Чому я нею не розмовляю? Можливо, тому що це не дуже поширено на нашій території, може, бо ще не досконало нею володію… Але я впевнена в тому, що кожен українець має знати свою рідну мову, а державна мова має бути єдина.

Твір на тему: «Якою повинна бути людина»

На жаль, у наш час досить рідко можна зустріти Людину. Саме так, з великої букви. Часто я бачу на вулицях рідного міста «людинок», по-іншому не сказати. Вони позбавлені доброти, щирості, людяності, у них відсутнє почуття справедливості та чесність… чому більшість з нас така? Чому ми позбавлені певних якостей, без яких поступово перестаємо бути людьми?..
Хоча я зустрічав і Людей, які справили на мене величезне враження і стали взірцем. Деякі їхні якості я хотів би взяти з собою у життя.
Доброта. Пам’ятаю моїх дідуся і бабусю, їхні рідні обличчя. Все, що вони роблять для нас – роблять з добротою. Бабуся ніколи не підвищує голос – говорить тихо і ласкаво, але не послухатися її неможливо. Дідусь обожнює розповідати всілякі фантастичні історії, які завжди чомусь навчають і обов’язково добре закінчуються. Як на мене, справжня людина повинна бути доброю. Це дуже важливо.
Щирість. Люблю спілкуватися зі своїм дядьком. З ним можна говорити про все, він вислухає і відповість тим же. У його очах немає неправди, цим він винятковий. Тож і я у житті намагаюся бути щирим. Хоча інколи це навіть шкодить…
Чесність. Зараз дуже мало людей, яких можна назвати чесними. Навіть з самими собою ми намагаємося хитрувати. Дійсно, чесність – це не завжди приємно, але справедливо. І правильно.
Простота. Знаю людину, яка при спілкуванні завжди намагається перекривляти, перебивати та переінакшувати слова співрозмовника. Вона намагається здаватися розумнішою та кращою за інших… Спілкуватися з цим хлопцем практично неможливо – неприємно і нецікаво. Але у той же час знаю людей, з якими спілкування є легким і невимушеним.
Важливою, але рідкою рисою, якою має бути наділена справжня людина, є здатність до самопожертви. Кожна матір заради своєї дитини ладна віддати життя… Особисто я також міг би пожертвувати власним життям заради найрідніших людей. Також я готовий наполегливо працювати заради своєї майбутньої родини, адже бути чоловіком – це означає бути відповідальним. Що також являється не менш важливою якістю людини.
Саме наведені мною людські якості я вважаю найважливішими. Без них ми просто істоти, не люди у повному розумінні цього слова. Саме ці риси я намагаюся перейняти у своїх близьких, саме їх ціную в людях. Хоча є ще одна: гарне, толерантне ставлення до оточуючих. Адже як сказав хтось з відомих: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». Якщо взяти ці слова за життєвий девіз, то обов’язково досягнеш своєї мети і втілиш мрії, ставши справжньою людиною, цілісною і неординарною особистістю.
Продолжить чтение

Твір на тему: «Які людські якості є найважливішими»

Коли я прочитала тему твору, то розгубилася, навіть збентежилася. На жаль, сказати однозначно, які саме людські якості важливі, а які – ні, просто неможливо. Тому що всі люди різні і, відповідно, різні цінності. Дехто цінить людську зовнішність, інші – характер, ще хтось – певні якості…
Кожна людина неповторна, унікальна. Але у деяких ситуаціях наша думка про когось з оточуючих може змінитися докорінно. Та не буває добрих чи поганих людей – такими бувають їхні вчинки. І ми, дивлячись на вчинки, характеризуємо за ними саму людину. Кожен з нас – особистість зі своїм характером, звичками, поглядами на життя та певними якостями. Які ж з них є найважливішими?
Дехто вважає, що найголовнішими є почуття гумору та розум, що саме ці якості відрізняють людину від представників тваринного світу. Так, звичайно, ці дві якості мають бути у кожного з нас, але навряд чи їх можна назвати найголовнішими. Врешті-решт, неможливо бути завжди веселим та все знати…
Чи не найбільше я ціную у людях таку рису, як гуманність. Вважаю, що кожна людина має гуманно ставитися до інших. Не люблю тих, хто ставиться до оточуючих зверхньо, вважає себе кращим за інших. Також я ціную чесність. Коли б усі люди були чесними, або хоча б намагалися, то у світі було б менше підлості та лицемірства. Не менш важливою людською якістю, як на мене, є здатність вислухати. З повагою ставлюся до тих, хто вислухає і, якщо потрібно, дасть пораду… Також поважаю людей, які намагаються віднайти щось хороше навіть у тих життєвих ситуаціях, над якими плачуть інші. Адже життя складне і непередбачуване, тож слід сміливо дивитися у майбутнє і вчитися на власних і чужих помилках. Не можна сидіти, склавши руки – краща доля сама собою не прийде.
Коли я знайомлюсь з людиною, то, звичайно, звертаю увагу на те, як вона поводиться, чи цікаво з нею. Саме останнє для мене часто має вирішальну роль, адже не люблю передбачуваних людей, егоїстів та тих, хто пливе за течією.
Не буває ідеальних людей. Але кожен з нас має свій ідеал, тому потрібно працювати над собою і прагнути до нього наблизитися. Саме здатність до самовдосконалення та саморозвитку є ще однією дуже важливою людською якістю. І якщо постійно працювати над собою, то можна виплекати і виховати у собі ті людські якості, які ви вважаєте найголовнішими, щоб гордо називатися людиною. Тож кожен вважає найголовнішими ті людські якості, які є важливими саме для нього.

Твір на тему: «Бути людиною непросто» (у форматі доведення тези ЗНО)

Так, я цілком згодна з тим, що бути людиною непросто.
Людиною бути складно, адже це значить мати такі риси, як відповідальність, добросовісність, доброзичливість, чесність, а не просто «вищою істотою». Для того, щоб зрозуміти, настільки ми люди, нам слід навчитися бачити свої вчинки. Адже часто ми робимо щось, не замислюючись про наслідки і не розуміючи, якими вони можуть бути. Тому нерідко шкодуємо про деякі з них з плином часу… Бути людиною – значить мати родину, друзів, мету в житті…
Кожен хоч раз у житті замислювався над тим, який він є насправді та намагався щось у собі змінити. Треба вирішити, яким ти хочеш бути, що прагнеш отримати від життя. Починати ж виховувати у собі ті якості, які допоможуть це втілити, потрібно вже сьогодні. Не треба відкладати все на потім, адже так можна ніколи не досягти своєї мети…
Письменники часто звертаються у своїх творах до цієї теми. Майже у кожному прочитаному творі можна знайти приклад тому, що зовсім не просто бути людиною. Наприклад, драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». У цій чудовій поемі про кохання письменниця показує нам звичайного хлопця, Лукаша, який закохався у Мавку. Але ця лісова царівна насправді виявилася людиною у більшій мірі, ніж її коханий. Кохання лісової царівни було справжнім і щирим, вона ладна була пожертвувати собою заради хлопця. Він же виявився слабкодухим і прагматичним. Для Лукаша головними у житті були матеріальні блага та влаштований побут, а зовсім не щирість і взаємне кохання. Тобто він був позбавлений багатьох тих рис, які і роблять людину людиною.
Тож не слід забувати, що саме людяність, щирість і вміння любити робить нас людьми. І часто саме кохання примушує нас змінитися, стати кращими. У мене є знайомий, який завжди був одним з найгірших учнів у своєму класі, прогулював уроки та погано поводився. Батьки нічого не могли з ним вдіяти. А потім він закохався… Для того, щоб досягти взаємності, він змінився повністю. Врешті-решт, закінчив школу зі срібною медаллю та зараз навчається в університеті… На мою думку, якщо людина намагається стати кращою, і у неї це виходить, то вона почувається щасливою. Але, разом з тим, людина має залишатися собою. Не слід все і завжди робити так, як того хочуть інші, хоча до їхньої думки прислухатися інколи все ж таки варто.
Отже, щоб бути людиною, недостатньо просто нею народитися. Потрібно постійно працювати над собою та вдосконалюватися. Бути людиною – це дуже відповідально і складно, неможливо бути ідеальним, але варто до цього прагнути і бути справжнім!
Продолжить чтение

Твір на тему: «Природа – наш дім»

 

Природа… Вона скрізь навколо нас. Але часто люди  не розуміють її значення. Натомість людина двадцять першого сторіччя чудово знає свою роль у цьому світі. Саме та людина, яка знищила природу, утворивши навколо себе «оточуюче середовище», поставивши планету над безоднею атомними експериментами – вона вважає себе головною у цьому світі. Забуваючи, що теж являється частиною природи.

Продолжить чтение

Твір на тему: «Добро і зло в оповіданні Є. Гуцала «Сім’я дикої качки»»

 

Є. Гуцало – відомий український письменник, тематикою творчості якого  доволі часто ставала природа. Він намагається привернути нашу увагу до того, що природа потребує нашої допомоги – її потрібно оберігати та захищати. Саме така думка найчастіше являється головною в оповіданнях Є.Гуцала.

Продолжить чтение

Твір на тему: «У родині наша сила»

 

Ми всі родом з дитинства. З того часу, коли мама співала колискові, коли ми ставили батькам величезну кількість запитань про все, що бачили навколо, коли вірили у дива… Саме дитинство накладає на людину той відбиток, який буде спостерігатися на ній протягом усього життя.

Продолжить чтение

Твір на тему: «Чому нас навчає оповідання Є. Гуцала «Сім’я дикої качки»»

 

Є. Гуцало – письменник, у творах якого ми бачимо чарівний світ природи. Але він відображає не лише красу природи рідного краю, але і наше ставлення до неї. У його творах часто постають дуже сумні картини, яких достатньо і в житті, от тільки ми не замислюємося, що деякими своїми вчинками наносимо природі  непоправної шкоди.

Продолжить чтение

Твір на тему: «Образи оповідання Є. Гуцала «Сім’я дикої качки»»

 

Є. Гуцало – письменник, що велику увагу у своїх творах приділяв змалюванню природи. Він звертає нашу увагу на те, що природі потрібна наша допомога – її слід оберігати та захищати. Та, на жаль, сьогодні мало хто це розуміє.

Продолжить чтение