Твір на тему: «Сила кохання у повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною»»

Кохання… Воно підносить людину до небес і розбиває її душу, робить нас сильними і слабкими водночас… Кохання має надзвичайну силу – воно розкриває справжню людську сутність. Через кохання ми здійснюємо найпрекрасніші і найжахливіші вчинки, воно робить нас тими, ким ми є.
У повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: Остапа і Соломії. Їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. Саме тому Соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме Остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. Це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. Але коли Остап вирішує втекти на волю за Дунай, Соломія тікає з ним. Вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. Але це не зупиняє дівчину. Заради коханого вона ладна на все. Соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з Остапом зникне сенс її життя.
Саме кохання допомогло Остапові і Соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли Остап був тяжко поранений. Саме любов Соломії не дала йому померти. На мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: Соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому допомогти будь-яким чином… Соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… Вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою…
Та найбільше мене вразило те, як Соломія визволяла Остапа від турків. Дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. Вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. І, на жаль, так і сталося: Соломія загинула, рятуючи Остапа. Але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з Іваном не змогли допомогти Остапові… Хоча тут вона помилилася – Остапа вони звільнили. Ціною власних життів. Саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного…
Остап залишився жити. Він отримав жадану волю. Та чи радів він їй? До старості згадував Остап Соломію, жив сам, адже : «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…». Ціною життя коханої отримав Остап волю, і тому вона вже е зробила його щасливим.
Я вірю у кохання, адже це, дійсно, найкраще почуття, яке може відчувати людина. І якщо кохання справжнє, то людина ладна пожертвувати власним життям заради щастя коханого чи коханої, як це зробила Соломія.

Твір на тему: «Необхідність особистої свободи для гармонійного розвитку людини» (за повістю «Дорогою ціною» М. Коцюбинського)

Ми всі народжуємося вільними людьми. Ніщо і ніхто не обмежує нашої свободи. Люди настільки до цього звикли, що навіть не розуміють, яке значення має особиста воля для кожного з нас.
Були часи, коли воля залишалася лише мрією. Наш народ жив у ярмі кріпацтва. Це означає не просто тяжку працю з дня у день, це ще й неможливість робити те, що вважаєш за потрібне, відсутність права вибору… Життя у неволі складне, адже людина має чинити так, як від неї вимагають інші, вона не має права на власну думку, на почуття, навіть на мрії…
Багато письменників і поетів звертаються у своїй творчості до теми кріпацтва. Не міг оминути її і М. Коцюбинський. Головні герої його повісті «Дорогою ціною» – Остап і Соломія – були кріпаками. Найбільше вони мріяли саме про волю, адже її вони не мали: навіть заміж дівчину віддали за нелюба, за того, кого обрав пан. А вона вірно і щиро кохала Остапа… Саме тому дівчина втекла за ним у невідомі краї. Але не лише кохання є причиною втечі Соломії. Як на мене, вона також страждала від того, що не могла сама розпоряджатися своїм життям. Вона не мала волі, і була ладна віддати з неї своє життя. Дівчина жертвувала усім задля волі і любові… Я не можу сказати, чого більше прагнула Соломія, але , безперечно, вона ладна була за це віддати своє життя. Дівчина не раз рятувала Остапа, померла заради нього і волі. Вона розуміла, що лише на свободі вони зможуть бути разом, бути щасливими. Тому і жертвувала всім. Для Соломії воля – це бути поряд з Остапом, мати право вибору. Тобто воля і кохання для неї нероздільні…
Остап – звичайний сільський хлопець, кріпак. Він також не міг, не хотів жити у неволі, не міг підкорятися пану, за що мав понести кару. Остап не змирився з життям раба, він знав, що за Дунаєм живуть вільні люди і хотів стати одним з них. Хлопець за своєю природою був волелюбним та прагнув сам приймати рішення. Він утік з села, знаючи, що його за це могло очікувати жорстоке покарання, але це його не зупинило. Заради волі він ладен був пожертвувати комфортом та безпекою, навіть власним життям. Єдине, до чого Остап не був готовий – втратити Соломію, яка врятувала йому життя і, не лякаючись майбутнього, вирушила за ним у цю небезпечну подорож… Життя без Соломії виявилося пустим і беззмістовним. Але до останніх його днів Остап пам’ятав, що зробила для нього кохана. Він розумів, що саме їй завдячує тим, що став вільною людиною. Мабуть, саме тому, а ще через справжнє кохання хлопець так і прожив своє життя самотнім, чекаючи на зустріч з коханою на небесах.
Тож, дійсно, воля – велика цінність. Ми не замислюємося про це, бо маємо її і звикли до цього. Тільки ті, хто жив у неволі, як Остап і Соломія, знають її справжню ціну.

Твір на тему: «Навіщо людині душа»

Людська душа… Це те, що, власне, відрізняє людину від інших живих істот. Ми всі знаємо про це, але чомусь не розуміємо, як це важливо.
Саме душа у людини найголовніше. Все наше життя – це почуття і переживання, які ми маємо, бо у нас є душа. Ми ж не живемо для того, щоб їсти і спати? У кожного своє життя, і кожен прагне прожити його по-своєму.
Людину завжди манить щось незвідане. Так вже довгий час люди намагалися «дослідити» душу. Адже ніхто достовірно не знає, що вона собою являє. Нещодавно читала, що вчені з’ясували, що після смерті людина важить на декілька грамів менше, ніж коли була жива. Тобто, душа покидає тіло, і воно стає легше. Але їхні опоненти розкритикували цю думку, схиляючись до того, що людина важить менше, адже в організмі припинилися певні фізичні процеси…
Не знаю, хто з вчених правий, але все ж таки мені здається, що душа існує. Можливо, вона і не має ваги, але ж ми не бездушні! Може, душа – це якась енергія всередині нас, може, щось вище, духовне… Та у будь-якому випадку, таємниче і невідоме.
Звісно, душа – найголовніше. Без душі немає почуттів, а без них наше життя стало б сірим і одноманітним. Душа, як на мене, це і є наша особистість, може, ми вже народжуємося зі своєю особистістю, а потім розвиваємо її усе життя.
Душа є у кожного. Але у кожного свою, особлива. Хтось – милий та добрий, інший – хитрий та підступний… Це залежить від того, якою ми «зростили» свою душу. Люди не народжуються злими та жорстокими, недарма кажуть, що діти безгрішні. Вже з плином життя людина обирає свій шлях, творить свою душу. А якою вона буде – залежить від багатьох обставин, від прагнень і бажань самої людини.
Чимало письменників у своїх творах намагаються показати, що душа є найголовнішою для людини. Нещодавно я прочитала драму-феєрію Лесі України «Лісова пісня». Мене по-справжньому вразив цей твір. Головна героїня – Мавка – лісова царівна. Вона навіть не людина, але її душа чиста і світла, краща, ніж у багатьох з нас. Мавка справді духовно розвинена, вона живе душею – почуттями, найголовніше з яких – кохання. І хай воно виявилося нещасливим та швидкоплинним, але це почуття зробило з лісової істоти людину. Адже тільки люди вміють кохати, страждати, ладні віддати власне життя заради щастя близької людини… Мені подобаються такі люди, як Мавка. Вони вищі за буденність, не такі, як усі, їх можна впевнено назвати особистостями. Я вважаю, що треба жити, а не виживати. Жити для себе, для рідних, і тоді навіть будні стануть схожі на свята, бо будуть сповнені справжніх живих емоцій.
Тож, дійсно, душа є у кожного з нас. І вона нам дана, щоб ми були людьми. Могли радіти і сумувати, кохати і ненавидіти, співчувати і допомагати. Могли відчувати… А найголовніше – душу треба берегти, щоб вона залишалася чистою і світлою, тоді і життя наше буде щасливим.

Твір на тему: «Чому Мавка втратила волю?»(за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня)

Кожен з нас мріє про кохання, чарівне, прекрасне, вічне… Та мало хто знає, що взагалі це за почуття. Ми бачимо кохання як нескінченне свято та море позитива. Насправді це зовсім не так. Нерідко кохання приносить не лише позитивні емоції, але і сльози, біль, образи… Часто воно буває невзаємним або швидкоплинним… То чому ж ми все одно прагнемо цього почуття?
Людська душа не може існувати без почуттів. А кохання – найголовніше з них. Та крім усього того, що вже було зазначено, кохання ще здатне повністю змінити людину, одібравши у неї найголовніше волю. Саме про це говорив Лісовик Мавці – головній героїні драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Головними героями драми являються представники двох різних світів: світу природи та світу людей. Мавка – лісова царівна – закохалася у Лукаша, звичайного сільського хлопця, щиро і віддано. Вона залишила заради нього навіть ліс, у якому прожила все життя, і пішла до людського житла, бо саме там мешкав Лукаш. Хлопець же не мав подібних прагнень і поривань. Він виявився досить прагматичним і користолюбним. Лукаш спочатку захоплюється Мавкою, але, побачивши, що вона не пристосована до людського побуту, кидає її. Як на мене, він не міг осягнути і зрозуміти всю глибину почуттів дівчини. Але, можливо, якщо б Мавка так сильно не кохала Лукаша та не намагалася стати з ним одним цілим, він би більше цінував її почуття… Лукаш прагнув змінити лісову царівну, пристосувати до свого світу, а коли, врешті, змінив, розчарувався. Найголовніше, що втратила Мавка – це її воля. Недарма про це їй казав Лісовик. Вона перестала бути вільною не просто у свої вчинках, але і у думках. Лукаш змінив її сутність. Дівчина вже не могла радіти життю без нього. Ось це і означає – втратити волю… А Лукаш закохався в лісову царівну – вільну і щасливу. Коли ж Мавка перестала бути такою, минуло і його почуття до неї. Звичайно, Лукаш, врешті-решт, зрозумів, що втратив разом з лісовою царівною і сенс свого життя. Але змінити вже нічого не міг…
Тож, мабуть, кожного разу, закохуючись, ми втрачаємо волю. Більше чи менше – залежить від сили нашого почуття. Ми розчиняємося у коханій людині, намагаємося зробити все, щоб їй було добре. Але часто при цьому ми втрачаємо самих себе. І, відповідно, і своє кохання. Адже закохуємося ми в конкретну людину, особистість, яка має власний характер, погляди на життя, принципи та погляди. Не слід усім цим жертвувати заради коханої людини – вона цього не оцінить. Звичайно, варто йти на компроміси, але втрачати самих себе, втрачати, власне, волю – це, як на мене, зайве.

Твір на тему: «Найголовніше – душа людини» (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»)

Що таке щастя? У кожного на це питання є своя відповідь. Для мене щастям є кохання. А що ми називаємо коханням? На мою думку, коханням зветься таке почуття, коли ти заради близької людини здатен на усе. І ця людина є для тебе єдиною у світі. Вона дійсно рідна. Хоча й не по крові: рідна по душі. Заради цієї людини ти ладен віддати життя… А хіба можливо це без чистої душі? Трохи схожі, часом різні, але рідні… Я маю на увазі душі. Щоб відчути справжнє кохання, треба мати чисту душу. А щоб кохання було взаємним, душі мають бути дещо схожими…

Продолжить чтение

Твір на тему: «Взаємозв’язок людини і природи у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»»

Природа і людина тісно взаємопов’язані. Людина не може жити без природи, адже вона – її частина. Багато творів написано про природу, про її красу, про взаємозв’язок людини і природи. Одним з таких є і драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки.
Читаючи твір, я ніби перенеслася до чарівного Полісся, де у густому лісі ховаються чарівні істоти, такі як мавки, лісовик, потерчата, русалки та інші казкові герої… Природа у творі представлена як жива істота, що живе справжнім життям, дихає, відчуває, страждає і радіє… Матеріал для цього твору Леся Українка збирала досить довго. Переважно це були розповіді та перекази старших людей, які вона чула ще в дитинстві, тоді, коли сама бігала до лісу, сподіваючись зустріти чи бодай побачити лісову царівну Мавку…
Головні герої драми – представники світу природи та світу людей – конфліктують протягом усього твору, не можуть знайти золоту середину у своїх відносинах. Простежити це можна, спостерігаючи за розвитком відносин Мавки та Лукаша. Мавка – лісова царівна – закохується у Лукаша щиро і віддано. Вона залишає своє звичне життя, ліс, у якому жила весь час, матір-вербу і йде до людського житла, бо саме там мешкає її коханий. Лукаш – звичайний сільський хлопець – не має таких високих прагнень і поривань, як Мавка. Він прагматичний і звик шукати вигоду у тому, що відбувається. Лукаш захопився лісовою царівною, але, зрозумівши, що вона не пристосована до людського життя, до побуту, зраджує її. Тож цей хлопець просто не здатен був зрозуміти всю глибину і щирість почуттів Мавки, як ми, люди, ніяк не можемо повірити у те, що природа – жива. Можливо, якби дівчина не так сильно кохала його та не так розчинялася у ньому, він би більше цінував її почуття… Таким чином, на прикладі Маки і Лукаша письменниця показала нам одвічний конфлікт двох світів: людського та природного. Звичайно, Лукаш, врешті-решт, зрозумів, що втратив разом з лісовою царівною, власне, сенс свого життя. Але змінити вже нічого було неможливо. Не хотілося б, щоб ми, люди, зробили таку ж помилку: спочатку знищили світ природи, а потім зрозуміли його важливість для нас…
Як на мене, людина вже не може існувати як одне ціле з природою, адже вона не здатна жити у чистому духовному світі, не може по-справжньому віддатися почуттям, забути про лицемірство чи власну вигоду. Ці світи можуть існувати паралельно, можливо, допомагати один одному. Так у драмі-феєрії «Лісова пісня» ми бачимо яскравий приклад того, як людина нехтує природою, нищить її. Протистояння, яке триває віки… Але ми, якщо хочемо жити у гармонії і красі, маємо його припинити, адже природа – це, власне, і ми також.

Твір на тему: «Природа і людина» (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»)

Природа завжди була, є і буде джерелом матеріальних та духовних благ для людини. Людина, як невід’ємна частина природи, має коритися її законам. Природа і людина тісно взаємопов’язані і мають вплив одна на одну. чарівний світ природи оточує кожного з нас звідусіль. Природа завжди була життям для людей. Це розуміли наші предки і вшановували її, обожествляли, адже їхнє життя багато у чому залежало від милості природи. Та не всі сьогодні розуміють, що красу, яка оточує нас, дуже легко знищити. Природа – вона жива, а кожна жива істота досить вразлива. Зараз нам приємно спостерігати, як розпускаються на деревах листочки, розквітають перші квіточки…
Саме так розквітала і лісова царівна Мавка з драми-феєрії «Лісова пісня» під променями кохання Лукаша… У цьому творі письменниця показує високі почуття, гармонію людини і природи. Мавка – лісова красуня, яка оживає разом з весною. Вона, дитя природи, покохала Лукаша, звичайного сільського хлопця, людину. Дівчина закохується щиро і віддано, сприймаючи це почуття як річ природну, не пов’язану з вигодою чи користю. Вона не знає значення слова «зрада», адже її душа – чиста і вразлива, ніжна і мрійлива. Дівчина йде жити у людський будинок, аби бути з коханим, лишає ліс, у якому пройшло її життя… Але ж Мавка нерозривно пов’язана з природою, адже вона – її донька. Кожне дерево у лісі, кожну квітку дівчина любить і знає, до всього ставиться з повагою… Вона не може жати жито, бо в ньому живе польова русалка, не дозволяє Лукашу зламати гілку верби, бо вважає її своєю матір’ю… Мавка не може жити у світі людей, де не поважають і не цінують світу природи, до якого належить і вона сама. Дівчина залишається чужою у цьому жорстокому і незрозумілому світі. Навіть її щире і світле кохання не може повернути втраченої гармонії… Можливо, таким чином Леся Українка прагнула показати, що ми нищимо все живе, чисте і справжнє, що опиняється поряд з нами?.. Адже не змогла Мавка, дитя природи, вижити у нашому людському світі…
Людиною,близькою до природи, у драмі зображено і дядька Лева. Його вважають головним у лісі, він мудрістю та добротою заслужив навіть повагу самого Лісовика. Дядько Лев розумів світ природи, вважав її живою, тому і був щасливим поряд з нею.
Навіть втративши себе та життя Мавка залишається частиною природи – перетворюється на вербу…
Леся Українка намагається донести до нас думку, що ми – частина природи, а сама природа – прекрасна й ніжна, її слід любити і охороняти. Адже зруйнувавши гармонію між природою і нами, людьми, ми втратимо дуже багато – самих себе. Тож ще не пізно зрозуміти, що людина і природа – це єдине ціле.

Твір на тему: «Найголовніше у людині – її душа» (у форматі доведення тези ЗНО)

Так, я повністю згодна з цим твердженням. Адже саме душа – це дзеркало людини, те, що є її сутністю. Багато людей звертають увагу в першу чергу на зовнішність (це, звичайно, теж важлива складова), але часто зовнішній вигляд відрізняється від внутрішнього наповнення. Тому не варто судити про людину з першого погляду. Можна мати красиві очі, довге густе волосся, прекрасні риси обличчя… Та інколи за красивою зовнішністю ховається чорна, черства душа. А з такою людиною спілкуватися не варто, адже таке спілкування не принесе ні користі, ні задоволення…
Саме душа являється найголовнішою нашою складовою. Тільки пізнавши душу людини, можна судити про неї саму. Та пізнати душу нелегко. Для цього потрібно добре знати людину, адже відкрити душу, тобто свою сутність, чужій людині навряд чи хто зможе.
Багато письменників доводять дану тезу у своїх творах. Леся Українка у драмі-феєрії «Лісова пісня» також звертається до цього досить актуального питання: що ж найголовніше у людині? Письменниця зображує прекрасну душу Мавки, протиставляє чисту й невинну душу лісової істоти лицемірній душі Лукаша, звичайної людини. Лукаш знехтував Мавкою, не розуміючи її, не розуміючи, що він, разом з нею, втратив, напевно, все найпрекрасніше, що було у його житті. Як на мене, хлопець любив лісову царівну за її зовнішність, а про її чисту душу не замислювався. Він не розумів її цінності. Я вважаю, що Лукаш усе життя жалкуватиме за тим, що зрадив лісову царівну, дівчину, яка ладна була віддати за нього життя. Та Мавка не жаліє себе, вона так само щиро і віддано кохає Лукаша і говорить йому: «Ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос…». Тож саме душу отримала лісова царівна у коханні, саме її вважає найбільшою цінністю. А от Лукаш ледве не втратив її у сірій буденності життя, лише побачивши самопожертву Мавки зрозумів він, що справжня цінність – саме душа, почуття, адже саме це являється життям. А втратити душу – то найстрашніше. Без неї людина перестає бути людиною.
У житті ми досить часто зустрічаємося з тим, що люди в першу чергу звертають увагу на зовнішність, статус, а не на душу. Хоча саме душа – найголовніше в людині. І доки ми цього не збагнемо, доти і будемо помилятися в людях. Людина не завжди може подобатись зовнішністю, але після спілкування з нею розумієш, що вона має прекрасну душу, а все інше перестає бути важливим.
Сьогодні світом правлять гроші, тож люди поступово втрачають свої душі, міняючи їх на багатство та владу. Але мало хто розуміє, що це дуже невигідний обмін. Без грошей людина жити зможе, а без душі – ні. Без неї вона просто існуватиме. душа – найголовніше в людині, адже душа – це і є людина.

Твір на тему: «Найстрашнішим ворогом, якого ти зустрінеш, будеш завжди ти сам»

Усім відома ця істина, та, можливо,хтось з нею не згоден. Але варто згадати будь-яку ситуацію з нашого життя, щоб зрозуміти, що саме через власні принципи, переконання та вподобання ми не часто досягаємо того, чого прагнемо. Нерідко ми починаємо сумніватися у своїх вчинках, нас роздирають протиріччя… Може бути і навпаки – деякі люди ворогують із собою по-іншому. Вони не можуть чогось зробити, сумніваючись у собі. Інколи доходить до смішного: вони соромляться попрохати водія зупинити на своїй зупинці і їдуть далі, на наступну, де хтось сідатиме до автобуса чи виходитиме. Я особисто знаю таку дівчинку – вона занадто сором’язлива і не впевнена у собі… Такі люди докоряють собі через те, що не зробили чогось.
Тобто всі ми буваємо незадоволені собою. І це навіть добре, адже це означає, що ми не досконалі – нам є до чого рости, чого прагнути. Та не слід занадто захоплюватися жалістю до себе чи докорами самим собі – невпевненість і незадоволення собою можуть зробити людину слабкою, вразливою. Тож тільки ми самі можемо вплинути на власне життя, як покращивши його, так і зробивши гіршим.
Так змінила своє життя і Мавка – лісова царівна з драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Вона була життєрадісною та енергійною істотою, та кохання виявилося згубним для дівчини – воно повністю змінило дівчину. Але треба збагнути, що Мавка, перш за все, літературний герой, та вигадала її людина, тому вона і має людські якості. Не слід забувати, що люди, за своєю природою, егоїсти. От і Мавка не витримала, що її коханий, якого вона вважала своїм, пішов від неї, проміняв на іншу. Ситуація, що принижує гідність і власне «я». Мавка – сильна істота, у неї розвинене почуття гордості, можливо, воно також є причиною того, що лісова царівна не змогла жити далі?.. Так, вона, врешті-решт, визволила Лукаша – він знову став людиною. Але, можливо, вона це робила не для нього, а більше для себе?..
На прикладі Мавки ми можемо зрозуміти, що, дійсно, кожен з нас являється найстрашнішим ворогом для себе. Лісова царівна сама довела себе до такого стану, втратила себе, свою сутність. Вона не стала боротися, не захотіла жити і далі радіти життю, але ж у неї була можливість просто піти далі, стати такою, якою вона була до зустрічі з Лукашем… Так, кохання – велика сила. Але і воно не варте життя, краси і молодості, тим паче, якщо воно невзаємне. Тож тільки від нас та наших вчинків залежить, яким буде наше майбутнє, наше завтра. Щоб не стати ворогом самому собі, слід зважувати власні дії та обирати правильний шлях у житті, не поспішаючи та не приймаючи необдуманих рішень.

Твір на тему: «”Ні” курінню»

Ми живемо у жорстокому світі, де кожен намагається якось виживати, досягати певної мети, втілювати у життя свої мрії… А для цього потрібно, як нам здається, швидше зростати, адже саме дорослим все під силу… Можливо, саме через це діти намагаються вирости якомога швидше або хоча б здаватися дорослими?
Добре було б, якби дорослішати підлітки намагалися, стаючи відповідальнішими та розумнішими. Але ж ні! Ми не розуміємо, що бути дорослим – це, перш за все, бути відповідальним за свої вчинки, за все, що робиш або навіть не робиш. Для багатьох підлітків слово «дорослішати» означає мати необмежені можливості, робити те, що хочеться… Та достатньо спитати у своїх батьків, чи роблять вони все, що хочуть. Зовсім ні! У дорослих набагато більше обов’язків, ніж у нас, дітей. Нам не хочеться навчатися – ми можемо навіть інколи пропустити заняття у школі. Батьки мають кожного дня ходити на роботу, навіть якщо не хочеться. До того ж у них немає канікул, а інколи і святкових днів. Ми відповідаємо лише за себе, деколи не справляючись навіть з цим. Батьки ж мають нести відповідальність не лише за себе, а і за нас, що також деколи буває зовсім нелегко.
Багатьом підліткам здається, що подорослішати в очах інших можуть допомогти «дорослі» звички. Саме це змушує декого з них вперше узяти до рук сигарету чи пляшку пива. Здавалося б, що такого – сигарети! Сьогодні палить кожен третій, якщо не другий. Але недарма на сигаретах пишуться попередження про їхню шкідливість для здоров’я. Дійсно, саме вони сприяють виникненню таких страшних невиліковних хвороб, як рак легень чи різноманітні хвороби серця та судин. Вчені довели, що паління негативно впливає на розумову діяльність, а також гальмує реакції організму. Людина, яка палить, стає більш нервовою, неврівноваженою. Це не говорячи вже про те, що псуються зуби та шкіра обличчя…
Найбільш негативний вплив паління має на підлітків, адже їхній організм ще не сформувався. Вченими доведено, що паління у підлітковому віці уповільнює розвиток організму, і навіть рости дитина починає повільніше. Розумові здібності погіршуються, посилюється нервове збудження, страждає дитяча психіка… Чи варте це все того, щоб здаватися дорослішим у чиїхось очах?!
Тож паління – це не просто «шкідлива звичка». Це те, що дійсно шкодить нашому здоров’ю. Недарма у європейських країнах все більше людей відмовляються від паління. Тож не варто намагатися здаватися дорослішим ціною власного здоров’я, адже зовсім не в цьому ознака зрілості! Навпаки, бути дорослим означає бути відповідальним, тобто відповідально ставитися до свого життя і здоров’я.